Америка двадцятих років, Велика Депресія, безгрошів'я - найголовніше вижити, будь-якими способами. При порівнянні з нинішнім часом, немає ніякої різниці: люди орють з ранку до пізнього вечора, щоб прогодувати рідних; кожен шукає свій куточок в цьому жорстокому світі; кожен хоче знайти людей, з якими можна просто поговорити по душам, довіритися; і у кожної людини є мрія, кожен з нас мріє про щось сокровенне, своєму.

Двоє друзів, двоє волоцюг, Джордж і Ленні в пошуках заробітку приїхали на чергове ранчо. Останній - розумово відсталий, але дуже добрий і сильний хлопець, перший - його друг, який завжди захистить свого товариша в два рази більші за нього. Вони ніколи не кинуть один одного. Ленні добродушний «ідіот», постійно все забуває і абсолютно нешкідливий, точно дитина, але небезпечний для себе і постійно приносить неприємності, тому Джорджу завжди доводиться доглядати за ним, і друзі вічно подорожують з ферми на ферму. А мріють вони про свій власний: розвести курей, свиней, кролів та іншу живність, засадити город і ходити по циркам і ярмарках. І все буде належати тільки їм і ніхто їх не вижене. А якщо їм хтось не сподобається, вони скажуть «скатертиною дорога» і він змушений буде забратися.

Ленні забудькуватий і завжди просить Джорджа повторити, що їх чекає в майбутньому, про ферму, про незалежність, про них і про інших, у яких немає сім'ї, які спершу трохи заробивши, в мить все розтратив, без роду, без племені і ніхто про них не дбає. Інша справа - вони. «Тому що у мене є ти, а у тебе - я». Ленні щиро вірить в цю мрію і Джордж вірно охороняє його ілюзії і надії, сам починаючи в них вірити. Як мало людям потрібно для щастя і як багато людей потрібно для щастя. У долі завжди свої плани.

Ще одна повість про маленьких людях, історія, яка зачіпає справжню, безкорисливу дружбу, багатство і бідність, тему расизму і ставлення до розумово неповноцінним людям. І, звичайно ж, про мрії, світлої і нездійсненною. У кожного є мрія, вона гріє душу у важкий час і змушує жити, навіть якщо він знає, що цього не буде. Її не віднімеш нехай у самого останнього людини.