Плід радикального Просвітництва, що підносить свободу (у даному випадку свободу насолоди) вище, ніж будь-які інші суспільні цінності чи особисті чесноти, «Філософія в будуарі» (1795) Маркіза де Сада (1740 – 1814) ось уже понад два століття продовжує обурювати святенників та надихати вільнодумців в усьому світі.

Написана у формі драматичного діалогу, книжка розповідає історію юної цнотливої аристократки Євгенії, яку карколомно занурюють у світ гріха та сексуальної насолоди її самопроголошені вчителі – досвідчений розпусник Дольмансе, сластолюбний шевальє де Мірвель і хтива мадам де Сент-Анж.

Дія твору відбувається в будуарі мадам де Сент-Анж, де відверта нестримна оргія щедро приправляється філософськими роздумами та коментарями у стилі, що зробив де Сада знаменитим. Заперечуючи релігію, мораль, доброчесність, любов, вірність та інші традиційні чесноти, де Сад з пристрастю революціонера викладає у цій головній книзі лібертіанства, натхненній, серед іншого, Великою французькою революцією, своє бачення нового світу, де панує нічим не обмежена сексуальна свобода.

Донатьєн Альфонс Франсуа, маркіз де Сад (1740-1814) – французький аристократ, політик, філософ і письменник, відомий своїми вільнодумними філософсько-порнографічними творами. Майже 32 роки свого життя де Сад провів у в’язницях та закладах для душевнохворих, зокрема останні 10 років утримувався в психіатричній лікарні Шарентон, де й помер 1814-го року.

Творчість де Сада включає численні романи, оповідання, п'єси, діалоги і політичні трактати, частину яких, зважаючи на цензуру, було опубліковано анонімно. Після смерті де Сада його син наказав знищити усі ще не опубліковані твори батька, зокрема багатотомну працю “Дні Фробель”, тому певна частина творчого спадку де Сада не дійшла до нашого часу.

Свою скандальну славу маркіз де Сад завдячує в першу чергу своїм еротичним творам, що невимушено поєднують філософський дискурс з порнографією, зображуючи сексуальні фантазії з акцентом на насильстві, збоченнях та критиці релігії, в першу чергу католицької церкви. Він був прихильником крайнього свободи, непідвладної моралі, релігії чи закону. Слова садизм і садист були утворені від його імені.